95 років з часу створення (1920) Національного академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка (Київ)

Один з провідних драматичних театрів України працював під керівництвом видатного українського актора і режисера Гната Петровича Юри.

«Молодий театр» - таку назву придумали його засновники - Гнат Юра, Семен Семдор і Лесь Курбас. Перший театральний сезон у Вінниці був відкритий п'єсою «Гріх» українського письменника і громадського діяча Володимира Винниченка.

В той час в трупі склався молодіжний колектив, який протягом 1920 року показав глядачеві 23 прем'єри. Вистави «Молодого театру» повністю відповідали його назві. Українська драматургія йде паралельно європейської. Вистави ставлять по Ібсену, Бомарше, Українці, Уайльду, Гоголю. Йде активний пошук нових театральних ідей.

У 1923 році театр з Вінниці переїжджає в Харків, а ще через 3 роки - до Києва. Експерименти в драматургії тривають. Новий сценічний образ приковує увагу досвідчених театралів і навіть критиків. Але пролетарська ідеологія дає про себе знати і в сфері мистецтва. Змінюється тематика вистав, розставляються ідеологічні пріоритети. Але навіть крізь пильне око партійних органів колективу театру вдавалося творити на сцені ті образи, заради яких варто жити і працювати.

Сьогодні Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка - один з найбільш відвідуваних в Києві. Акторський ансамбль, як і раніше зачаровує глядачів своєю неординарністю і майстерністю.

Джерело: http://calenday.org/uk/events/history/2638-u-vinnici-vidkrivsya-ukrainsykiy-dramatichniy-teatr-imeni-ivana-franka-1920/

Я все життя писав саме для дітей

— писав з любов’ю, болем і тривогою

В. Нестайко

Письменник, автор пригодницьких книжок для дітей та підлітків, один із найпопулярніших дитячих авторів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Народився 1930 року в Бердичеві Житомирської області. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», видавництвах «Молодь», «Веселка».

Своє бажання стати дитячим письменником Всеволод Зіновійович пояснює тим, що не встиг награтися, навеселитися в дитинстві, адже почалася війна. Тож у творах намагається повернутися назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати… Перше оповідання Нестайко опублікував у «Барвінку» у віці 24 років, перша книжка «Шурка і Шурко» вийшла друком 1956 року. Найвідоміший письменників твір – трилогія «Тореадори з Васюківки» – побачив світ у 1963–1970 роках у видавництвах «Веселка» і «Школа», нині в новій редакції його перевидала «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Всеволод Нестайко – лауреат численних літературних нагород, зокрема премії імені Лесі Українки за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1982), а також премії ім. М. Трублаїні, О. Копиленка, відзнаки «Золотий письменник України» (2012). Окремі твори письменника екранізовано. «Незвичайні пригоди у Лісовій школі» і «Тореадорів із Васюківки» включено до шкільної програми з літератури (уроки позакласного читання), відповідно, у 3-х і 6-х класах. Також в українському сегменті Інтернету існує легенда, буцімто наприкінці 1970-х рр. Нестайкові «Тореадори з Васюківки» потрапляли до Почесного списку Андерсена, утім, підтвердити цього не можна: в каталогах IBBY імені Всеволода Нестайка немає.

Твори Нестайка перекладено двадцятьма мовами, зокрема англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими.

Помер у Києві в серпні 2014-го.

Джерело:http://www.barabooka.com.ua/vsevolod-nestajko/

Жити в мирі та злагоді між собою в родині, державі, з народами.

Цей мудрий заклик звучить через століття в словах князя Ярослава, прозваного Мудрим, і закликає нащадків керуватися здоровим глуздом, а не власними амбіціями, думати не лише про себе, а й про інших. Такі думки утверджує у своїх творах письменник Олександр Олесь.

28 січня, вчитель української мови та літератури, Кирик С.С., проводила відкритий урок української літератури в 5 класі на тему  Олександр Олесь (Кандиба). «Ярослав Мудрий». Поетична оповідь про минуле нашого народу, князів давньої України-Руси.

  Учні поринули  у захоплюючу мандрівку княжих часів. Вчитель, познайомила п’ятикласників із сторінками художніх творів, якими дихає старовина,постає життя наших предків,миготять у стрімкому бігу коні,схрещуються списи,дзвенять шаблі. На уроці, діти мали змогу побачити відомих київських князів, презентували яскраві малюнки «Яку я хочу бачити майбутню Україну…», проявляли себе, як декламатори та доповідачі. Не можна не відзначити великий професіоналізм вчителя, Кирик С.С., яка намагалася донести до учнів красу та вічно моральні цінності,  залучила учнів до творення уроку, адже урок – це співпраця , співтворчість. Добрала для учнів цікаві завдання та яскраву наочність.

А ось і фоторепортаж з уроку

 

Кожний народ прославляє своїх героїв, які служать прикладом для прийдешніх поколінь. Одним із найвеличніших подвигів в історії нашої країни стали Крути. 

Клянемось вам, ровесники-герої,

На вашу кров, на вічно славні Крути,

Нам чину вашого і жертви пресвятої —

Ніде, ніяк, ніколи не забути.

  29 січня 2015 року у Нововасилівському НВК був проведений урок мужності      " Трагедія і перемога духу - Крути", що підготувала вчитель історії Барна Олена Анатоліївна.      На цей захід були запрошені учні 7 –9 класів. Вони мали змогу почути  про трагічну подію в історії українського народу, подвиг юнаків – героїв, приклад мужності, відданості та незборимості духу.

Під керівництвом вчителя учні мали змогу побачити кадри документального відео, що  перенесли їх у події 1918року та  сколихнули у  душах почуття патріотизму за Україну. А для учнів 5 класу була проведена інформаційна  хвилинка «Пам’яті Героїв Крут присвячується».  Учні дізналися про подвиг українських юнаків під Крутами, які своєю кров'ю окропили святу землю в боротьбі за волю України.

Такі заходи виховують в учнів почуття патріотизму, повагу до історичного минулого українського народу, до борців за національну незалежність нашої Батьківщини.

         

29 января – 155 лет со дня рождения Антона Павловича Чехова (1860-1904), русского писателя

27 січня світова громадськість відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Цей день запроваджено Генеральною Асамблеєю ООН 01 листопада 2005 року (Резолюція №60/7).

Цього дня в Нововасилівському НВК відбулися інформаційно-просвітницькі заходи у зв’язку з відзначенням Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.

Засыпал снег сегодня Бабий Яр. 
Прикрыл собою братскую могилу. 
Сто тысяч в ней взывают молча к миру, 
чтоб в нём не вспыхнул вновь войны пожар! 
Там, где фашисты сваливали в ад
убитых и живых, растут берёзы. 
Смотрю на них и плачу… Эти слёзы 
погибших не вернут уже назад.

Під керівництвом вчителя історії  Барни Олени Анатоліївни учні мали змогу побачити кадри документального відео «Трагедія Бабиного Яру», а також переглянути презентацію «Голокост – чорні дні війни»,у кабінеті історії було оформлено виставку даних подій «Голокост – історія жива»,

Формування особистості людини, її життєвої позиції, починається у шкільні роки. Тому так важливо зараз знати про страшні сторінки історії країни, рідного краю, усвідомити їх причини та витоки, передбачити шляхи і кроки по запобіганню подібного у майбутньому. Хто, як не молодь, має зробити все, щоб трагедія Голокосту не була забута, щоб людство зробило з неї висновки.

390 років від дня народження Марусі Чурай (Марії Гордіївни Чурай) (1625-1653), української народної поетеси, авторки широко відомих пісень

Маруся Чурай (1625—1653) — напівлегендарна українська народна співачка і поетеса часів Хмельниччини що, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки пісень: «Ой, не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та інші. Також відома як Маруся Чураївна.                                                                                           

22 січня уся країна відзначала День Соборності та Свободи України.   З метою національно-патріотичного виховання у Нововасилівському навчально – виховному закладі був проведений тематичний захід  «Ми вірим в майбутнє твоє, Україно». Організатором  заходу виступила вчитель історії та правознавства Барна Олена Анатоліївна, котра звернулася до учнів школи зі словами про те,  що у нас єдина держава, ми - єдиний народ!  Вона висловила найкращі привітання школярам з нагоди найвеличнішого свята українського народу – Дня соборності України!

Учні середньої та старшої ланки школи були задіяні в підготовці та проведенні урочистого заходу. Різноманітний наочний матеріал, відеоролик, танець, у виконанні дівчат 9 класу : Тварковської Яни, Чумак Анастасії та Басової Олександри, поезії, прочитані напам’ять нашими п’ятикласниками: Удовиченком Валентином,                         Вацко Вікторією та Муркою Вікторією,  а також виконання пісні « Молитва за Україну»   усіма учнями разом з Оленою Анатоліївною, розчулили усіх присутніх. Я впевнена, що саме такі заходи сприяють формуванню національної свідомості, гордості,  вихованню патріотизму.

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі,
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,
Немає такої, як ти на на землі.

Дай щастя, Боже, нашій Україні,
Такій великій, рідній і єдиній,
У кожне місто і село квітчасте
Пошли любов і світле щастя.

Двадцяте століття залишило нам у спадок події минулого, які не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення здобутого в них історичного досвіду боротьби українського народу за свободу, незалежність, державність.

До таких подій належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності та Свободи України.

 З метою формування у підростаючого покоління патріотичної та громадянської свідомості вчителем Барною О.А. був проведений тематичний захід «Ми вірим в майбутнє твоє, Україно».

Відеозвіт додається.

21 січня - Міжнародний день обіймів

У цей чудовий День ми шлемо свої обійми всім, хто нам дорогий, всім ,кого ми не знаємо, але хотіли б підтримати. Вітаємо всіх з Міжнародним днем обіймів, днем відкритої безкорисливої підтримки, днем небайдужих людей!

Ще  не встигли прийти свята, як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Свята Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення.

Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Вважається, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоанн виголошував: «За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрещу вас водою, а Він буде христити вас Духом Святим» (Мк. 1, 7-8).

Слово „хрещу” по-грецьки означає „погружаю у воду”. Неможливо зрозуміти сенс і важливість хрещення, не роз’яснивши, перш за все, символічного значення води, про яку говориться у Старому Завіті. Вода – початок життя. Саме з води, беруть свій початок всі живі істоти. Де немає води – там пустеля.

Цей день називається Богоявленням, тому що Христос став відомим для всіх не тоді, коли він народився, а коли Він хрестився. Про це говорить Іоанн Хреститель: “Серед вас стоїть Той, Якого ви не знаєте” (Ін.1, 33). „І я, – говорить він, – не знав Його, але той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим”(Ін.1, 33).

В пам’ять про те, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, в цей день звершується водосвяття: напередодні свята Богоявлення вода освячується в храмах, а в сам день – в річках, або інших місцях, де беруть воду.

Голодна кутя (Другий святий вечір)

Сьогодні, 18 січня, увечері християни східного обряду відзначатимуть Водохресний святвечір, або Голодну кутю.

 Водохресний святвечір - це вечір-приготування перед великим православним святом, яке називається Богоявлення Господнє або Водохреща. В цей день згадується хрещення Ісуса Христа Іоанном Предтечею (Хрестителем) у річці Йордан.                                                                                                                             18 січня всі віруючі люди дотримуються суворого посту — нічого не їдять. Аж коли зійде вечірня зоря, тоді можна сідати вечеряти, але й тоді на стіл подаються тільки пісні страви: смажена риба, гречані млинці, вареники з капустою, узвар і кутя.

Після святкової вечері повинні "прогнати" кутю — на вулиці б’ючи палицею в причільний кут, примовляють щось на зразок:

Утікай, кутя, з покуття,
Узвар, іди на базар,
Паляниці, залишайтесь на полиці,
"Дідух" — на теплий дух,
Щоб кинути кожух.

За переказами, ще запорозькі козаки кутю проганяли на Січі, але в дуже своєрідний спосіб — зчиняючи стрілянину. Коли у дворі запанує темрява, родина виносить із дом "дідуха" й спалює в садку або десь в іншому місці .

Ці магічні дії відображають прощання із зимою, спалення зими й закликання весни. Попіл зі згорілого "дідуха" зазвичай розкидають по городу — на добрий урожай. Цього дня прийнято святити в церкві воду, причому посуд, призначений для свяченої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від різних негараздів. Господар дому окропляє свяченою водою всіх, хто є присутнім в оселі, при цьому супроводжує свої дії приблизно такими словами: "Дай нам, Боже, і на той рік діждати!" Далі слід так само окропити господу — усе, що в домі й навколо дому. Наймолодший син або донька мають свої обов’язки цього дня: мусять узяти три пироги й, ідучи за батьком, надкусити один із пирогів у передпокої, другий — у коморі, а третій — надворі. За старих часів свяченою водою малювали хрести навіть на хліборобському знарядді, окроплювалася худоба.

Після цих магічних дій родина сідає за стіл і з’їдає святкові пироги, дякуючи Богу за те, що вже має, і благаючи про милосердя й надалі. Решту вечері віддають свійським тваринам. По вечері всі члени сім’ї кладуть використані ложки в одну тарілку (миску тощо), а поверх них слід покласти хліб — на добрий урожай.

Якщо зранку чиясь ложка буде знайдена перевернутою, значить, на хазяїна цієї ложки наступного року чекає тяжка хвороба або навіть смерть.

За народними повір’ями, у цей день слід засвітити рано лампу, щоб кури добре неслися, до того ж не можна голосно кликати птицю, щоб злі сусіди не почули й не наврочили. Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити, а дітям — щедрувати. Кожна дитина з ватаги щедрувальників носять із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку. Господар же мас обдаровувати щедрувальників пригорщею вівса, намоченого у воді. У деяких регіонах України хлопці щедрують виключно під вікнами дівчат на порі, а якщо домівку з незаміжньою дівчиною обминули, це натяк на те, що їй ще зарано дівувати, вона ще мала.

Дуже давніх часів сягає вірування, що на це свято тварини говорять людською мовою, але підслуховувати ці розмови в жодному разі не можна, бо за таке Бог покарати може.

415 років від дня народження Педро Кальдерона де ла Барки

(1600-1681),

 іспанського поета, драматурга

Дон Педро Кальдерон де ля Барка народився в Мадриді 17 січня 1600 р. в родині незаможного дворянина. Навчався в єзуїтській колегії в Мадриді, потім в університетах Алькала і Саламанки, де вивчав богослов'я, схоластику, філософію і право. Схоластичні вправи не викликали, вочевидь, особливого захоплення у темпераментного молодого іспанця, і, закинувши навчання, він повернувся до Мадрида, щоб знайти справжнє своє покликання, яким, починаючи з цього часу і на все життя, став для нього театр. У 1622 р. Кальдерон узяв участь у змаганні поетів на честь святого  Ісідора. Там його помітив і похвалив сам Лопе де Вега, уславлений іспанський драматург. Через рік з'явилась перша п'єса Кальдерона — «Кохання, честь і влада». З 1625 р. Кальдерон став одним із головних постачальників п'єс для придворного театру й ауто (одноактних драм релігійно-дидактичного характеру) для церковних вистав.

   У 1635 р. помер Лопе де Вега, і в тому ж році Кальдерон отримав звання придворного драматурга, формально і по суті (з огляду на художній рівень і популярність його п'єс) ставши першою особою в іспанському театрі.                                                                                                   Кальдерон брав участь у війні Іспанії проти Франції. В архівах зберігся документ, який засвідчує його мужність і хоробрість. З 1651 р. паралельно до театральної Кальдерон робить і церковну кар'єру. Він прийняв сан священика і згодом отримав посаду почесного капелана (духівника) короля Філіппа IV.

    Цілком вдалу зовні біографію Кальдерона, проте, не можна назвати ані безхмарною, ані легкою. Саме на час Кальдерона і, зокрема, на роки розквіту його поетичного таланту припадають особливо агресивні спроби єзуїтів знищити іспанську сцену. Тричі впродовж життя Кальдерона церковники намагалися добитися повної заборони театру. Незважаючи на свої особисті симпатії до драматургії Кальдерона, король Філіпп IV змушений був прислухатися до вимог церковної верхівки. У 1644—1649 рр. в Іспанії були закриті всі театри, на 25 років було призупинено видання творів Кальдерона. Подібні гоніння та нападки Кальдерон пережив ще двічі, в 1665 р. і в 1672 р. В останнє десятиліття свого життя Кальдерон писав переважно для релігійної сцени, на якій ставилися вистави під час різних церковних свят. І навіть смерть Кальдерона (25 травня 1681 р.) єзуїти сприйняли як сигнал до початку нової атаки на іспанський театр.

К 220-летию со дня рождения Александра Сергеевича Грибоедова

14 січня українці відзначають свято на честь Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.

 Святий написав багато праць, залишивши по собі велику духовну спадщину – це твори догматичні, моральні, аскетичні, полемічні, пояснення Святого Письма, 366 листів. Він уклав текст Божественної Літургії, приклався до формування вчення про Пресвяту Трійцю. Його визнають великим вчителем церкви.

 Окрім цього, 14 січня перший день Нового року за старим стилем. У багатьох регіонах України в ніч на 14 січня заведено засівати будинки рідних і близьких пшеницею. Ця традиція символізує побажання щедрого врожаю та достатку в родині.

Всесвітній день "СПАСИБІ"

Міжнародний день «спасибі», який щорічно відзначається 11 січня, можна по праву назвати одним з найбільш «ввічливих» свят у світі. Воно підкреслює важливість ввічливого ставлення до ближніх і всіх людей в цілому.

На жаль, усі ми іноді забуваємо про величезне значення хороших манер і не завжди дякуємо людям за гідні вчинки. Відомо, що просте слово «дякую» іноді означає більше, ніж будь-які матеріальні винагороди. Магія цього слова дарує нам позитивні емоції і надихає на нові дії. Тому існування Міжнародного дня «спасибі» цілком виправдана.

«Спасибі» — одне з найголовніших слів в міжнародній лексиці. Воно вказується в усіх туристичних розмовниках, щоб людина, яка їде в подорож, могла розраховувати на якісне обслуговування в інших державах і легко налагодила контакт з місцевим населенням.

Міжнародний день «спасибі» відзначається в багатьох країнах. Його шанують нарівні з іншим схожим святом - Всесвітнім днем подяки, яке відзначається 21 вересня.

За матеріалами http://beyond.ua/

Цей день в історії

10 січня 1597 народився Петро Могила (Петру Мовіла), молдавський шляхтич, український політичний, громадський церковний і освітній діяч, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 р. митрополит Київський, Галицький і всієї Русі в 1633-1647 рр., екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований 1996 р. Молодий Могила брав участь у переможній Хотинській битві 1621 р. проти мусульманських завойовників. У 1625 р. він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі. За п'ять з половиною років Петрового настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 видань, серед них - і книги самого Петра Могили (зокрема «Літургіаріон»). У питанні унії Петро Могила вважав надзвичайно важливою справою примирення усіх православних - тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. На освітній ниві найважливіша справа Могили - об'єднання лаврської й братської шкіл у 1632 р. Сам він став опікуном утвореної Києво-Могилянської колегії, що була першою вищою православною школою у Східній Європі. На утримання колегії й монастиря Могила відписав дві лаврські волості і подарував власне село Позняківку, крім того, надавав грошову допомогу як колегії, так і вчителям та учням.

Могила докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце серед інших друкарень України й Білорусі та в суспільному житті загалом. За п'ять з половиною років Петрового настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 видань

10 січня - 180 років тому (1835) вийшла друком збірка повістей М. Гоголя "Миргород"

                                                                                          Збірка «Миргород» (1835) починається повістю «Старосвітські поміщики», яка написана, як стверджують гоголезнавці, на ос­нові сімейних переказів про життя дідуся і бабусі письменника - Афанасія Дем'яновича і Тетяни Семенівни Гоголів-Яновських, які в кінці XVIII ст. жили в м. Миргороді.                                                                                                                                   В «Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» письменник не лише виводить образи мешкан­ців міста, але й створив яскравий образ цього міста:                                                                                                                   «Чудный город Миргород! Каких в нем нет строений! И под соломенною, и под очеретяной, даже под деревянною крышею; направо улица, налево улица. Везде прекрасный плетень.                                                                                                                   ...Плетень всегда убран предметами, которые делают его еще более живописным: или напяленною плахтою, или сороч­кою, или шароварами. В Миргороде нет ни воровства, ни мо­шенничества, и потому каждый вешает, что ему вздумается».                                                                                                                                        Одним з найкращих творів збірки - це повість «Тарас Бульба».                                                                                                                    Звертаючись до історії українського народу, письменник знайшов в ній справжні зразки людської поведінки, високе по­чуття патріотизму, прояв безмежної мужності і волі. Мирго­родським Іванам Івановичам та Іванам Никифоровичам М.Гоголь протиставив величні, героїчні характери повісті «Тарас Бульба», створених на матеріалах з історії рідної землі.