«Це потрібно не мертвим, це потрібно живим…»
Роберт Рождественський
Дивною здатністю наділено
людину – пам’ятати минуле. З плином часу до пам’яті однієї людини додається
пам'ять другої, третьої, четвертої…, мов струмочок до струмочка, краплина до
краплини. Ці струмочки зливаються в струмки, річечки, ріки – так твориться
історія.
Кожній культурній людині цікаво і корисно знати історію Греції,
Італії, Росії та інших великих держав світу, але найцікавіше, найкорисніше і
найпотрібніше – історію своєї країни, свого регіону, міста, села, вулиці,
завулку… Чого гріха таїти, на сьогоднішній день обставини склалися так, що
реалізується і переглядається вся наша історія. Але погодьтеся, є такі віхи
нашого життя, їх скоріше можна назвати святими, яких ніхто не має права
торкатися, так само, як не має права забути… Це йдеться про роки Великої
Вітчизняної війни, Священної, народної. За свою історію наша Батьківщина
переживала багато тяжких днів і років. Але такого суворого випробування як
Велика Вітчизняна війна, на долю нашого народу не випадало.
Війна… Велика Вітчизняна
війна нашого народу проти фашистських загарбників. Страшна війна минулого
століття, пекуча рана, яка болить досі чи не кожній родині в Україні.
Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожен
клаптик рідної землі до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли
і перемогли. Для України ціна тієї перемоги – жахлива – мільйони людських
життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з
тих, хто залишився в живих, був поранений. Гоїлися рани, зростали повоєнні
покоління… 70 років тому земля нашої нині незалежної держави була
звільнена від завойовників. Все менше залишається учасників Великої
Вітчизняної війни. Честь їм і шана, живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає
пам'ять про героїв!
Комментариев нет:
Отправить комментарий