Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

Афганська війна… Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя українців і залишила по собі невиліковні рани у 150 тисячах українських родин. Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться.

13 лютого учні нашої школи разом із вчителем історії Барною О. А. вшановували пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланялися тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Для вихованців  нашої школи був проведений тематичний захід « Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану». Учні переглянули фрагменти художнього фільму« Дев’ята рота», прослухали оповідання Є. Гуцала «Остання надія”, а усіх загиблих вшанували хвилиною мовчання. Якщо до цих пір вони не розуміли сенс цієї війни, то після переглянутого, їхні очі наповнилися слізьми, а серце – розумінням.
Для усіх присутніх Тварковська Я, Чумак А.,Косовненко я, Дроздова Л. та      Барна О. А. виконали пісню « Мир без войны», у якій прозвучали заклики ( російською, українською та англійською мовами) берегти мир, а дівчатка молодшої ланки  виконали танок « Хай буде мир на всій Землі!».

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули, щоб ніколи звук гармати.